блякнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бля́кну	бля́кн, бля́кнув бля́кнла, бля́кнула	бля́кнатиму	—
Ти	бля́кнеш	бля́кн, бля́кнув бля́кнла, бля́кнула	бля́кнатимеш	бля́кни
Він Вона Воно	бля́кне	бля́кн, бля́кнув бля́кнла, бля́кнула бля́кнло, бля́кнуло	бля́кнатиме	—
Ми	бля́кнем(о)	бля́кнли, бля́кнули	бля́кнатим(о)	бля́кнім(о)
Ви	бля́кнете	бля́кнли, бля́кнули		бля́кніть
Вони	бля́кнуть	бля́кнли, бля́кнули	бля́кнатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	бля́кнши, бля́кнувши
Безособова форма	—

Дієслово, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -блякну-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ˈblʲɑknʊte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. втрачати свіжість; в'янути, прив'ядати. ◆ Сонцем не пригріте листя обпадало; Паростки блякнули і жовкли Я. І. Щоголів
2. ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися. ◆ Блякне, згасає вечірня зоря А. І. Шиян

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

втрачати свіжість; в'янути, прив'ядати

ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися

Джерела

• Словник УЛІФ: блякнути