блякнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бля́кну бля́кн, бля́кнув
бля́кнла, бля́кнула
бля́кнатиму  —
Ти бля́кнеш бля́кн, бля́кнув
бля́кнла, бля́кнула
бля́кнатимеш бля́кни
Він
Вона
Воно
бля́кне бля́кн, бля́кнув
бля́кнла, бля́кнула
бля́кнло, бля́кнуло
бля́кнатиме  —
Ми бля́кнем(о) бля́кнли, бля́кнули бля́кнатим(о) бля́кнім(о)
Ви бля́кнете бля́кнли, бля́кнули бля́кніть
Вони бля́кнуть бля́кнли, бля́кнули бля́кнатимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч. бля́кнши, бля́кнувши
Безособова форма

Дієслово, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -блякну-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. втрачати свіжість; в'янути, прив'ядати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Сонцем не пригріте листя обпадало; Паростки блякнули і жовкли Я. І. Щоголів
  2. ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Блякне, згасає вечірня зоря А. І. Шиян

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

втрачати свіжість; в'янути, прив'ядати
ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися

Джерела[ред.]