блідніти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я блідню́ блідні́в
блідні́ла
блідні́тиму  —
Ти блідні́єш блідні́в
блідні́ла
блідні́тимеш блідні́й
Він
Вона
Воно
блідні́є блідні́в
блідні́ла
блідні́ло
блідні́тиме  —
Ми блідні́єм (-є́мо блідні́ли блідні́тимем(о) блідні́йм(о)
Ви блідні́єте блідні́ли блідні́йте
Вони бліднють блідні́ли блідні́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. блідні́ючи
Дієприсл. мин. ч. блідні́вши
Безособова форма

блід-ні-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -блідні-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм., рідк. ставати блідним; бліднути. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Почало світати Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

ставати блідним; бліднути


Джерела[ред.]