боярин

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. боя́рин боя́рини
Р. боя́рина боя́ринів
Д. боя́ринові
боя́рину
боя́ринам
З. боя́рина боя́ринів
Ор. боя́рином боя́ринами
М. боя́ринові
боя́рину
боя́ринах
Кл. боя́рину боя́рини

бо-я́р-ин

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -боя́рин-

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

.
  1. У Київській Русі — великий землевласник, що на­лежав до князівського двору і входив до складу вій­ськової дружини князя ◆ Бояри й воєводи поспішали до широких дверей княжого терема Скляренко
  2. істор. В Московському царстві◆ Стоїть Хмельницький — України син, А поруч з ним боярин Бутурлін Шпорта
  3. етн., заст. товариш молодого (жениха), який є головним розпорядником весілля; шафер ◆ Перед вечо­ром прийшов молодий з боярами, свашками та світил­ками Нечуй-Левицький

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]