брезкнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бре́зкну	бре́зкн, бре́зкнув бре́зкнла, бре́зкнула	бре́зкнутиму	—
Ти	бре́зкнеш	бре́зкн, бре́зкнув бре́зкнла, бре́зкнула	бре́зкнутимеш	бре́зкни
Він Вона Воно	бре́зкне	бре́зкн, бре́зкнув бре́зкнла, бре́зкнула бре́зкнло, бре́зкнуло	бре́зкнутиме	—
Ми	бре́зкнем(о)	бре́зкнли, бре́зкнули	бре́зкнутим(о)	бре́зкнім(о)
Ви	бре́зкнете	бре́зкнли, бре́зкнули		бре́зкніть
Вони	бре́зкнуть	бре́зкнли, бре́зкнули	бре́зкнутимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	бре́зкнши, бре́зкнувши
Безособова форма	—

Дієслово, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -брезкн-; суфікс: -у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈbrɛzknʊte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ставати хворобливо товстим, брезклим ◆ Дзеркало показало йому людину з явним натяком на друге підборіддя. Тіло вже почало брезкнути Шовкопляс

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брезкнути