брижик
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бри́жик | бри́жики |
| Р. | бри́жика | бри́жиків |
| Д. | бри́жику бри́жикові |
бри́жикам |
| З. | бри́жик | бри́жики |
| Ор. | бри́жиком | бри́жиками |
| М. | на/в бри́жику | на/в бри́жиках |
| Кл. | бри́жику* | бри́жики* |
бри́-жик
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бриж-; суфікс: -ик.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈbrɪʒek] (одн.), [ˈbrɪʒeke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що брижа. ◆ У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледве помітні брижики Панас Мирний
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: брижик
- Брижик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.