бриньчати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бриньчу́ бриньча́в бриньча́тиму  —
Ти бриньчи́ш бриньча́в
бриньча́ла
бриньча́тимеш бриньчи́
Він
Вона
Воно
бриньчи́ть бриньча́в
бриньча́ла
бриньча́ло
бриньча́тиме  —
Ми бриньчи́м(о) бриньча́ли бриньча́тимем (-емо) бриньчі́м(о)
Ви бриньчи́те бриньча́ли бриньчі́ть
Вони бриньчу́ть бриньча́ли бриньча́тиму́ть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бриньчачи́
Дієприсл. мин. ч. бриньча́вши
Безособова форма

бринь-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6b.

Корінь: -бриньча-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвенячі звуки; бряжчати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Десь бриньчали стиха струни бандури О. Є. Ільченко

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів


Джерела[ред.]