бриньчати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бриньчу́	бриньча́в	бриньча́тиму	—
Ти	бриньчи́ш	бриньча́в бриньча́ла	бриньча́тимеш	бриньчи́
Він Вона Воно	бриньчи́ть	бриньча́в бриньча́ла бриньча́ло	бриньча́тиме	—
Ми	бриньчи́м(о)	бриньча́ли	бриньча́тимем (-емо)	бриньчі́м(о)
Ви	бриньчи́те	бриньча́ли		бриньчі́ть
Вони	бриньчу́ть	бриньча́ли	бриньча́тиму́ть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бриньчачи́
Дієприсл. мин. ч.	бриньча́вши
Безособова форма	—

бринь-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6b.

Корінь: -бриньча-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [brenʲˈt͡ʃɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвенячі звуки; бряжчати. ◆ Десь бриньчали стиха струни бандури О. Є. Ільченко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бриньчати