Українська
[ред.]

бро-ва́р-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бровар-; суфікс: -ник.

заст. власник броварні. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Він оженився, здається мені, з донькою якогось багатого броварника? Ольга Кобилянська
робітник броварні. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Ей винники, броварники! годі вам по запічках валяться, по броварнях пиво пити, по винницях горілок курити. Амвросій Метлинський (вид.), «Народныя южнорусскія пѣсни», 1854 р.

Від ??

власник броварні
Польська_pl: browarz ^(pl) чол.

робітник броварні

Українська[ред.]