бруднити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	брудню́	брудни́в брудни́ла	{{{3}}}и́тиму	—
Ти	брудни́ш	брудни́в брудни́ла	брудни́тимеш	брудни́
Він Вона Воно	брудни́ть	брудни́в брудни́ла брудни́ло	брудни́тиме	—
Ми	брудни́м (-имо́)	брудни́ли	брудни́тимем(о)	брудні́м(о)
Ви	брудни́те	брудни́ли		брудні́те
Вони	брудни́я́ть	брудни́ли	брудни́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{4}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч.	брудни́вши
Безособова форма	—

бруд-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b. Відповідні дієслова доконаного виду — вибруднити, забруднити.

Корінь: -бруд-; суфікси: -н-и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., перех. робити кого-, що-небудь брудним, нечистим. ◆ Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози, бруднили його Панас Мирний
2. перен. плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь. ◆ Пліснява минулого таки липне — з останніх сил, намагається ще бруднити, як може Іван Ле

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• бруднити руки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: бруд прикметники: брудний

Етимологія

Від ??

Переклад

робити кого-, що-небудь брудним, нечистим
Польськаpl: brudzić (pl)

плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь
Польськаpl: hańbić (pl)

Джерела

• Словник УЛІФ: бруднити