Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	брудню́	брудни́в брудни́ла	{{{3}}}и́тиму	—
Ти	брудни́ш	брудни́в брудни́ла	брудни́тимеш	брудни́
Він Вона Воно	брудни́ть	брудни́в брудни́ла брудни́ло	брудни́тиме	—
Ми	брудни́м (-имо́)	брудни́ли	брудни́тимем(о)	брудні́м(о)
Ви	брудни́те	брудни́ли		брудні́те
Вони	брудни́я́ть	брудни́ли	брудни́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{4}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч.	брудни́вши
Безособова форма	—

бруд-ни́-ти

Корінь: -бруд-; суфікси: -н -и; дієслівне закінчення: -ти.

недок., перех. робити кого-, що-небудь брудним, нечистим. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози, бруднили його Панас Мирний
перен. плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Пліснява минулого таки липне — з останніх сил, намагається ще бруднити, як може Іван Ле

Найтісніша спорідненість
іменники: бруд прикметники: брудний

Від ??

робити кого-, що-небудь брудним, нечистим
Польська_pl: brudzić ^(pl)

плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь
Польська_pl: hańbić ^(pl)