бруднити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я брудню́ брудни́в брудни́тиму  —
Ти брудни́ш брудни́в
брудни́ла
брудни́тимеш брудни́
Він
Вона
Воно
брудни́ть брудни́в
брудни́ла
брудни́ло
брудни́тиме)  —
Ми брудни́м(о́) брудни́ли брудни́тимем(о) брудні́м(о)
Ви брудните́ брудни́ли брудні́ть
Вони брудня́ть брудни́ли брудни́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бруднячи́
Дієприсл. мин. ч. брудни́вши
Безособова форма

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b. Відповідні дієслова доконаного виду — вибруднити, забруднити.

Корінь: -бруд-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок., перех. робити кого-, що-небудь брудним, нечистим. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози, бруднили його Панас Мирний
  2. перен. плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Пліснява минулого таки липне — з останніх сил, намагається ще бруднити, як може Іван Ле
Синоніми
  1. ?
  2. ?
Антоніми
  1. ?
  2. ?
Гіпероніми
  1. ?
  2. ?
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]