брязкуча дитяча іграшка ◆ На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкаламиІ. Я. Франко
взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння)◆ Як старець обідраний, диліжанс вибиває у всі свої брязкалаВасильченко
брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні ◆ немає прикладів застосування.
брязкуча прикраса ◆ За що ж, панотче, вас вельможністю зробили…; В блискучому всьому, як птаха, нарядили, На шию брязкал натягли? Я. І. Щоголів
перен., зневажл. про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою прикрасою ◆ [Пророк самарійський:] Вам відомо, які то святощі вона втопила? [Самарянин:] Ти ж сам казав, що брязкало старе!… Леся Українка
зневажл. про балакучу людину; базіка, базікало ◆ — Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! І. С. Нечуй-Левицький