Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бря́зкало	бря́зкала
Р.	бря́зкала	бря́зкал
Д.	бря́зкалу, бря́зкалові	бря́зкалам
З.	бря́зкало	бря́зкала
Ор.	бря́зкалом	бря́зкалами
М.	бря́зкалі	бря́зкалах
Кл.	бря́зкало*	бря́зкала*

бря́з-ка-ло

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брязк-; суфікс: -ал; закінчення: -о.

Вимова

МФА : [ˈbrʲɑzkɐlɔ] (одн.), [ˈbrʲɑzkɐlɐ] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: []

Семантичні властивості

Значення

брязкуча дитяча іграшка ◆ На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами І. Я. Франко
взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння) ◆ Як старець обідраний, диліжанс вибиває у всі свої брязкала Васильченко
брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні ◆ немає прикладів застосування.
брязкуча прикраса ◆ За що ж, панотче, вас вельможністю зробили…; В блискучому всьому, як птаха, нарядили, На шию брязкал натягли? Я. І. Щоголів
перен., зневажл. про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою прикрасою ◆ [Пророк самарійський:] Вам відомо, які то святощі вона втопила? [Самарянин:] Ти ж сам казав, що брязкало старе!… Леся Українка
зневажл. про балакучу людину; базіка, базікало ◆ — Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! І. С. Нечуй-Левицький

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:брязь

Переклад

брязкуча дитяча іграшка

взагалі предмет, що бряжчить
Російська_ru: погрему́шка ^(ru) жін.

брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні

брязкуча прикраса

про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою прикрасою

про балакучу людину; базіка, базікало

Джерела

Словник УЛІФ: брязкало