брязкотіння

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	брязкоті́ння	брязкоті́ння
Р.	брязкоті́ння	брязкоті́нь
Д.	брязкоті́нню	брязкоті́нням
З.	брязкоті́ння	брязкоті́ння
Ор.	брязкоті́нням	брязкоті́ннями
М.	брязкоті́нні брязкоті́нню	брязкоті́ннях
Кл.	брязкоті́ння	брязкоті́ння

бряз-ко-ті́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брязкот-; суфікси: -і-нн; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [brʲɐzkoˈtʲinʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дія за значенням брязкотіти[[Категорія:Вербальні слова}}]] і звуки, утворювані цією дією ◆ Це брязкотіння і розбудило Каргата Шовкопляс

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:брязь

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брязкотіння