буботати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бубочу́	бубота́в	бубота́тиму	—
Ти	бубо́чеш	бубота́в бубота́ла	бубота́тимеш	бубочи́
Він Вона Воно	бубо́че	бубота́в бубота́ла бубота́ло	бубота́тиме	—
Ми	бубо́чем (бубо́чемо)	бубота́ли	бубота́тимем(о)	бубочі́м(о)
Ви	бубо́чете	бубота́ли		бубочі́ть
Вони	бубо́чуть	бубота́ли	бубота́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бубочачи́
Дієприсл. мин. ч.	бубота́вши
Безособова форма	бубочно

бу-бо-та-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6c. II. дієвідміна

Корінь: -бубот-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [bʊbɔˈtɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., розм. те ж саме, що бубоніти 1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: буботати