буботіти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бубочу́ буботів бубо́чтиму  —
Ти бубочи́ш буботів
буботіла
бубо́чтимеш бубочи́
Він
Вона
Воно
бубочи́ть буботів
буботіла
буботіло
бубо́чтиме  —
Ми бубочи́м(о́) буботіли бубо́чтимем(о) бубо́чмо
Ви бубочите́ буботіли бубо́чте
Вони бубочя́ть буботіли бубо́чтимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бубочячи́
Дієприсл. мин. ч. бубо́чвши
Безособова форма [[бубоч}но|бубо́ч}но]]

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 13b.

Корінь: -бубот-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що буботати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ «Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!» — проказала колись уперше Ліна Костенко, і відтоді ці рядки змушені бубоніти тисячі ні в чому не винних українських школярів, упевнених, що поезія — це завжди значно гірше, ніж просто неповторність. Джерело — tyzhden.ua/column/199092 «Тиждень».

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]