буботіти

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бубочу́	буботів	бубо́чтиму	—
Ти	бубочи́ш	буботів буботіла	бубо́чтимеш	бубочи́
Він Вона Воно	бубочи́ть	буботів буботіла буботіло	бубо́чтиме	—
Ми	бубочи́м(о́)	буботіли	бубо́чтимем(о)	бубо́чмо
Ви	бубочите́	буботіли		бубо́чте
Вони	бубочя́ть	буботіли	бубо́чтимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бубочячи́
Дієприсл. мин. ч.	бубо́чвши
Безособова форма	[[бубоч}но|бубо́ч}но]]

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 13b.

Корінь: -бубот-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що буботати. ◆ «Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!» — проказала колись уперше Ліна Костенко, і відтоді ці рядки змушені бубоніти тисячі ні в чому не винних українських школярів, упевнених, що поезія — це завжди значно гірше, ніж просто неповторність. Джерело — tyzhden.ua/column/199092 «Тиждень».

Етимологія

Від ??

Переклад

англійська: to thump (en), to mumble (en), to mutter (en)

російська: бормотать (ru); (монотонно повторять) бубнить (ru); (о детском говоре) лепетать (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: буботіти