буваличі
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | бува́личі |
| Р. | — | бува́личів |
| Д. | — | бува́личам |
| З. | — | бува́личі |
| Ор. | — | бува́личами |
| М. | — | бува́личах |
| Кл. | — | бува́личі* |
бу-ва́-ли-чі
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 4a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -бувалич-; закінчення: -і.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що бувальці. ◆ Бував у бувальцях (у буваличах). Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |