бурмотати
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бурмочу́ | бурмота́в | бурмота́тиму | — |
| Ти | бурмо́чеш | бурмота́в бурмота́ла | бурмота́тимеш | бурмочи́ |
| Він Вона Воно |
бурмо́че | бурмота́в бурмота́ла бурмота́ло | бурмота́тиме | — |
| Ми | бурмо́чем (бурмо́чемо) | бурмота́ли | бурмота́тимем(о) | бурмочі́м(о) |
| Ви | бурмо́чете | бурмота́ли | бурмочі́ть | |
| Вони | бурмо́чуть | бурмота́ли | бурмота́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | бурмочачи́ | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бурмота́вши | |||
| Безособова форма | ||||
Дієслова, недоконаний вид перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 6c).
Корінь: -бурмот-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- недок., перех. говорити невиразно, неясно; бурчати. [≈ 1][▲ 1] ◆ — Співав мій Шпак, співав, Аж покіль всіх порозганяв,— Піхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче Глібов
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |