бурмотати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бурмочу́	бурмота́в	бурмота́тиму	—
Ти	бурмо́чеш	бурмота́в бурмота́ла	бурмота́тимеш	бурмочи́
Він Вона Воно	бурмо́че	бурмота́в бурмота́ла бурмота́ло	бурмота́тиме	—
Ми	бурмо́чем (бурмо́чемо)	бурмота́ли	бурмота́тимем(о)	бурмочі́м(о)
Ви	бурмо́чете	бурмота́ли		бурмочі́ть
Вони	бурмо́чуть	бурмота́ли	бурмота́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бурмочачи́
Дієприсл. мин. ч.	бурмота́вши
Безособова форма	бурмочно

бур-мо-та́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6c. II. дієвідміна

Корінь: -бурмот-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊrmɔˈtɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., перех. говорити невиразно, неясно; бурчати. ◆ — Співав мій Шпак, співав, Аж покіль всіх порозганяв,— Ніхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче Глібов

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бурмотати