бурмотати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бурмочу́ бурмота́в бурмота́тиму  —
Ти бурмо́чеш бурмота́в
бурмота́ла
бурмота́тимеш бурмочи́
Він
Вона
Воно
бурмо́че бурмота́в
бурмота́ла
бурмота́ло
бурмота́тиме  —
Ми бурмо́чем (бурмо́чемо) бурмота́ли бурмота́тимем(о) бурмочі́м(о)
Ви бурмо́чете бурмота́ли бурмочі́ть
Вони бурмо́чуть бурмота́ли бурмота́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бурмочачи́
Дієприсл. мин. ч. бурмота́вши
Безособова форма

Дієслова, недоконаний вид перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 6c).

Корінь: -бурмот-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок., перех. говорити невиразно, неясно; бурчати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ — Співав мій Шпак, співав, Аж покіль всіх порозганяв,— Піхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче Глібов

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]