бідак
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | біда́к | бідаки́ |
| Р. | бідака́ | бідакі́в |
| Д. | бідако́ві бідаку́ |
бідака́м |
| З. | біда́к | бідаки́ |
| Ор. | бідако́м | бідака́ми |
| М. | бідако́ві бідаку́ |
бідака́х |
| Кл. | бідаку́* | бідаки́* |
біда́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бід-; суфікс: -ак.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- розм. убога людина; бідняк. ◆ Бідаку не первина, що ні з чим до млина Українське прислів'я
- бідна, нещасна людина; бідняга, бідолаха. ◆ Віз застряг у болоті, дощ промочив бідака до нитки І. Я. Франко
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| убога людина; бідняк | |
| бідна, нещасна людина; бідняга, бідолаха | |