Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бідку́юся (-сь)	бідкува́вся, (-всь) бідкува́лася, (-лась)	бідкува́тимуся бідкува́тимусь	—
Ти	бідку́єшся	бідкува́вся, (-всь) бідкува́лася, (-лась)	бідкува́тимешся	бідку́йся
Він Вона Воно	бідку́ється	бідкува́вся, (-всь) бідкува́лася, (-лась) бідкува́лося, (-лось)	бідкува́тиметься	—
Ми	бідку́єм(о)ся (-сь)	бідкува́лися	бідкува́тимем(о)ся (-сь)	бідку́ймося (-сь)
Ви	бідку́єтеся (-сь)	бідкува́лися		бідку́йтеся (-сь)
Вони	бідку́ються	бідкува́лися, (-лись)	бідкува́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бідку́ючись
Дієприсл. мин. ч.	бідкува́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

бід-ку-ва’-ти-ся

Корінь: -бід-; суфікси: -к -ува; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

рідк. те ж саме, що бідкатися. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — А я так бідкуюся — чи вже вони поїхали, чи й досі ні

Найтісніша спорідненість

Від ??

бідкатися