Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вандру́ю	вандрува́в	вандрува́тиму	—
Ти	вандру́єш	вандрува́в вандрува́ла	вандрува́тимеш	вандру́й
Він Вона Воно	вандру́є	вандрува́в вандрува́ла вандрува́ло	вандрува́тиме	—
Ми	вандру́єм(о)	вандрува́ли	вандрува́тимем(о)	вандру́ймо
Ви	вандру́єте	вандрува́ли		вандру́йте
Вони	вандру́ють	вандрува́ли	вандрува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	вандру́ючи
Дієприсл. мин. ч.	вандрува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	вандро́ваний
Безособова форма	вандро́вано

ван-дру-ва́-ти

Корінь: -вандр-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

зах. мандрувати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від вандри, далі від нім. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і нім. wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з нідерл. wanderen, дфриз. wondria, дав.-англ. wandrian, англ. wander, данськ. vandre, шв. vandra «тс.», дав.-англ. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», н.-нім. winden «вити»; українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-; рос. мандри́ха «волоцюга», мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти», білор. вандрава́нне, пол. wędrowanie, чеськ. vandr, словац. vandry, в.-луж. wandrak «блукач», н.-луж. wandrowanje

Список перекладів