Українська

вань-ки́р

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ванькир-.

розм. бічна кімнатка, відокремлена від великої кімнати (світлиці), яка є спальнею і дитячою кімнатою. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Річард, увійшовши, засунув завісу, що відділяє ванькир від хати. Леся Українка ◆ Кімната, на яку вказав йому Рідке, була кімнатою тільки з назви. По суті це було щось на зразок ванькира, чи комори з одним… віконцем вгорі. Вільде, «На порозі» ◆ Жила-була: ходила на базар, / по поликах водила прошви карі, / корову одлучала од отари / і ввечері, коли чадний ліхтар / ванькир освітлював — місила свиням / полову житню й білі буряки. Стус

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: ваньки́рчик

Список перекладів