Українська
[ред.]

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	ве́ксельний	ве́ксельна	ве́ксельне	ве́ксельні
Р.	ве́ксельного	ве́ксельної	ве́ксельного	ве́ксельних
Д.	ве́ксельному	ве́ксельній	ве́ксельному	ве́ксельним
З.	ве́ксельного (іcт.) ве́ксельний (неіст.)	ве́ксельну	ве́ксельне	ве́ксельних (іст.) ве́ксельні (неіст.)
О.	ве́ксельним	ве́ксельною	ве́ксельним	ве́ксельними
М.	ве́ксельнім ве́ксельному	ве́ксельній	ве́ксельнім ве́ксельному	ве́ксельних

ве́к-сель-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -вексель-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

фін. що стосується векселя, зв’язаний з ним ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. фін. пов'язаний зі сплатою за векселем ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: вексель, векселедавець, векселетримач

Від ??

Список перекладів

Українська[ред.]