Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	ве́ксельний	ве́ксельне	ве́ксельна	ве́ксельні
Р.	ве́ксельного	ве́ксельного	ве́ксельної	ве́ксельних
Д.	ве́ксельному	ве́ксельному	ве́ксельній	ве́ксельним
З. (^іст./_неіст.)	ве́ксельного (іcт.) ве́ксельний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	ве́ксельне	ве́ксельну	ве́ксельних (іст.) ве́ксельні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	ве́ксельним	ве́ксельним	ве́ксельною	ве́ксельними
М.	ве́ксельнім ве́ксельному	ве́ксельнім ве́ксельному	ве́ксельній	ве́ксельних

ве́к-сель-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -вексель-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

фін. що стосується векселя, зв’язаний з ним ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. фін. пов'язаний зі сплатою за векселем ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: вексель, векселедавець, векселетримач

Від ??

Список перекладів

вексельний