Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	—	—	—	—
Ти	—	—	—	—
Він Вона Воно	—	весні́в весні́ла весні́ло	весні́тиме	—
Ми	—	—	—	—
Ви	—	—		—
Вони	—	—	—	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	—
Дієприсл. мин. ч.	—
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	—

вес-ні́-ти

Корінь: -весн-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

вимова^{?, файл}

розпочинатися або тривати (про весну в 1 знач.). ◆ – Як весні весніти, так нашій радості бути А. Турчинська ◆ Це там, думаю, на Вкраїні саме весна весніє та садки вишневі розцвітають О. Гончар // безос. ◆ Починало потроху весніти, сніг у полі танув, а в лісі лежав ще не займаний, мав зійти тільки через три-чотири тижні М. Малиновська ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
розквітати; ставати радісним, щасливим. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Хай весніють думи й пориви мої В. Сосюра ◆ Бо ж чи треба слова там, де весніє скупувата, але щира чоловіча посмішка. І. Ліберда «Найкращі роки» (з газ.)

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів