весніти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я весні́ю весні́в весні́тиму  —
Ти весні́єш весні́в
весні́ла
весні́тимеш весні́й
Він
Вона
Воно
весні́є весні́в
весні́ла
весні́ло
весні́тиме  —
Ми весні́єм(о) весні́ли весні́тимем(о) весні́ймо
Ви весні́єте весні́ли весні́йте
Вони весні́ють весні́ли весні́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. весні́ючи
Дієприсл. мин. ч. весні́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

вес-ні́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -весн-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розпочинатися або тривати (про весну в 1 знач.). ◆ – Як весні весніти, так нашій радості бути А. Турчинська ◆ Це там, думаю, на Вкраїні саме весна весніє та садки вишневі розцвітають О. Гончар // безос. ◆ Починало потроху весніти, сніг у полі танув, а в лісі лежав ще не займаний, мав зійти тільки через три-чотири тижні М. Малиновська [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
  2. розквітати; ставати радісним, щасливим. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Хай весніють думи й пориви мої В. Сосюра ◆ Бо ж чи треба слова там, де весніє скупувата, але щира чоловіча посмішка. І. Ліберда «Найкращі роки» (з газ.)

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]