вилупок

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ви́лупок	ви́лупки
Р.	ви́лупка	ви́лупків
Д.	ви́лупкові ви́лупку	ви́лупкам
З.	ви́лупок	ви́лупки
Ор.	ви́лупком	ви́лупками
М.	ви́лупкові ви́лупку	ви́лупках
Кл.	ви́лупку*	ви́лупки*

ви́-лу-пок

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a°^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: ви-; корінь: -луп-; суфікс: -ок.

Вимова

• МФА : [ˈʋɪlʊpɔk] (одн.), [ˈʋɪlʊpke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [ВИ́ЛУПОК]

Семантичні властивості

Значення

1. про дитину. ◆ Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (Марко Кропивницький, II, 1958, 34) .
2. зневажл.про людину з негативними рисами. ◆ — Ми вже довідались, хто це доказав йому… Отой канцелярський вилупок — Яшка, то, мабуть, він (Степан Васильченко, IV, 1960, 33). Джерело — Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 426..

Синоніми

1. —
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Холоніми

1. —
2. —

Мероніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

про дитину
Білоруськаbe: вылупак (be) чол., вылупляннік (be) чол.

про людину з негативними рисами
Білоруськаbe: вылупак (be) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: вилупок