Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вичворя́ю	вичворя́в вичворя́ла	вичворя́тиму	—
Ти	вичворя́єш	вичворя́в вичворя́ла	вичворя́тимеш	вичворя́й
Він Вона Воно	вичворя́є	вичворя́в вичворя́ла вичворя́ло	вичворя́тиме	—
Ми	вичворя́єм(о)	вичворя́ли	вичворя́тимем(о)	вичворя́ймо
Ви	вичворя́єте	вичворя́ли		вичворя́йте
Вони	вичворя́ють	вичворя́ли	вичворя́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	вичворя́ючи
Дієприсл. мин. ч.	вичворя́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

вич-во-ря́-ти

Префікс: ви-; корінь: -чвор-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.

розм. робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки, загальноприйнятих норм ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
розм. робити щось недобре ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. робити щось надзвичайне, несподіване ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки, загальноприйнятих норм

робити щось недобре

робити щось надзвичайне, несподіване

вичворяти