відповісти

Українська

відповісти (дієслово)

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	відпові́в	відпові́м	—
Ти	відпові́в відповіла́	відповіси́	*відпові́(д)ж
Він вона воно	відпові́в відповіла́ відповіло́	відпові́сть	—
Ми	відповіли́	відповімо́	*відпові́(д)жмо
Ви	відповіли́	відповісте́	*відпові́(д)жте
Вони	відповіли́	відповідя́ть	—
Дієприкм.	—
Дієприкм. пас.	відпові́(д)жений
Дієприсл.	відпові́вши
Безособова форма

від-по-ві́-сти́

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі). Відповідне дієслово недоконаного виду — відповідати.

Префікси: від-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [vidpo'vistɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дати відповідь, відвітити. ◆ — Що, втомилася? — питав він. — Так… — відповіла Настя уривчасто Леся Українка ◆ Я тобі відповів на питання, що давно вже я комуніст. В. М. Сосюра ◆ Я, молоденька, уміла відповісти , «Словарь української мови»
2. перех. розповідати вчителеві (екзаменаторові) засвоєний матеріал. ◆ Іноді, коли учень, викликаний до дошки, не вмів відповісти, разом із школярами і Павлуша піднімає руку, А. В. Головко
3. неперех. робити що-небудь у відповідь на дії іншого. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від повісти із префіксом від-.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: ответить (ru)

Список перекладів

Список перекладів

відповісти (іменник)

ві́д-по-віс-ти
МФА: [ʋʲidpɔu̯ʲiste]

• форма родового відмінка іменника відповість ◆ немає прикладів застосування.

Джерела

• Словник УЛІФ: відповісти