відсвітити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я відсві́чу відсві́чав
відсві́чала
відсві́чуватиму  —
Ти відсві́тиш відсві́чав
відсві́чала
відсві́чуватимеш відсві́ть
Він
Вона
Воно
відсві́тять відсві́чав
відсві́чала
відсві́чало
відсві́чуватиме  —
Ми відсві́тим(о) відсві́чали відсві́чуватимем(о) відсві́тьмо
Ви відсві́тите відсві́чали відсві́тьте
Вони відсві́тять відсві́чали відсві́чуватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч. відсві́тивши
Дієприсл. теп. ч. відсві́чувачи
Дієприсл. мин. ч. відсві́чивши
Пас. дієприкм. теп. ч. відсві́чений
Безособова форма [[відсвічено}но|відсві́чено}но]]

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Префікс: від-; корінь: -світ-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. тільки недок. відбивати або випромінювати світло. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ У печі палає… Одсвічують весело білі стіни Марко Вовчок ◆ Дрібнесенькі різнобарвні лампочки відсвічували з малесеньких віконець апарата Ю. Смолич ◆ — Ну, тепер усе ясно? — допитувалася, поглянувши на годинник, на якому фосфоричним світлом відсвічували цифри й стрілки (Іван Ле ◆ Він ступав повільно й розважливо, бо дочка на руках здригалася крізь сон, повз церкву, яка відсвічувала просто місяця високими картатими вікнами В. Дрозд // відбиватися (у 6 знач.). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ В спальні тепер не відсвічували спалахи блискавок, тільки часом долинало, віддаляючись від міста, гуркотіння грому Б. Антоненко-Давидович // відбиваючи яскраве світло, приховувати від зору поверхню чогось. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Поверхня дошки має бути матовою і не повинна відсвічувати з навч. літ.
  2. перев. недок., що. відбивати що-небудь на гладкій, дзеркальній поверхні. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце Г. Епік ◆ Велетенське водне дзеркало відсвічувало темну голубінь і мерехтливі зорі неба С. Журахович ◆ Маленький поточок не може ще в собі відбити всіх людей, що до нього приходять, не може відсвітити захмареного неба над собою П. Тичина
  3. тільки недок., чим. мати додатковий відтінок кольору при основному; відливати якимсь кольором. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Затока відсвічувала фіолетовими плямами О. Донченко ◆ Волосся теж відсвічувало золотом О. Копиленко ◆ По долині текли спокійні ріки, що відсвічували голубизною неба С. Скляренко ◆ Робітниці передавали з рук до рук рудуватий брусочок, що відсвічував антрацитом В. Кучер
  4. тільки док. просвітити протягом певного часу. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Сонце ще не сходило, а місяць, відсвітивши за ніч неозорим просторам, тане в небі, як зелений окраєць криги О. Донченко ◆ Для виходу «на нуль» лампа мусить відсвітити 2000 годин з наук.-техн. літ.
  5. тільки недок., що, чим, перен. виражати які-небудь якості, почуття, переживання (перев. про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини). [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Савлутинський стояв, спокійно чекаючи директора й дивлячись великими дитяче-синіми очима, що яскраво відсвічували гострий холод роздуму М. Івченко ◆ Лице його відсвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя Григорій Тютюнник ◆ В її полотнах, вишитих яскравими кольорами, немає суму. Вони ніби відсвічують радістю й оптимізмом із журн. ◆ Українська пісня відсвітила в собі цілий етичний кодексі народну філософію життя. В. Барка, «Українська пісня в світі» // ««Свобода», 25.04.1959» Джерело — www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1958/Svoboda-1958-078.pdf.

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]