вілан

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	віла́н	вілани́
Р.	вілана́	вілані́в
Д.	вілане́ві вілану́	вілана́м
З.	вілана́	вілані́в
Ор.	вілано́м	вілана́ми
М.	вілано́ві вілані́	вілана́х
Кл.	{{{3}}}е	вілани́

ві-ла́н

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вілан-.

Вимова

• МФА : [ʋʲiˈlɑn] (одн.), [ʋʲilɐˈnɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. істор. феодально залежний селянин у країнах Західної Європи за Середньовіччя, у Франції, Німеччині, Італії — особисто вільний селянин, який за землю відбував різні повинності, в Англії — кріпак. ◆ Вся отся залежна селянська людність звичайно означалася одним іменем „віланів“ (селян), хоч вона була дуже ріжнорідного походження - рабського, півсвобідного і свобідного. Грушевський М. С., 1996 (цитата з бібліотеки Google Книги)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Див. також

• котер

Джерела

• slovnyk.ua

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

Корінь: -вілан-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. вілан (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Джерела

• Studia wschodniosłowiańskie - Томи 4 – 5 - Сторінка 195