вѣдати
Зовнішній вигляд
Старослов’янська
[ред.]вѣдати, вɛдати, видати (дієсл. недок., 1-шa дієвідміна)
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | вѣдаю | вѣдав | вѣдатиму | — |
Ти | вѣдаєш | вѣдав вѣдала | вѣдатимеш | вѣдаи |
Він Вона Воно |
вѣдає | вѣдав вѣдала вѣдало | вѣдатиме | — |
Ми | вѣдаєм(о) | вѣдали | вѣдатимем(о) | вѣдаймо |
Ви | вѣдаєте | вѣдали | вѣдайте | |
Вони | вѣдають | вѣдали | вѣдатимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | ||||
Дієприсл. мин. ч. | вѣдавши | |||
Безособова форма | [[{{{3}}}но]] |
- ◆ Вѣдаи то каждыи чл̃вкъ кто на тыи листъ посмотрить. ω̇же ӕ кнѧзь єоунутии´ и кистютии... чинимы миръ твердыи. ис королемь казимиромь польскъмь. (Литовсько-польський договір, 1352)
Джерела
[ред.]- Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.... Київ: Наукова думка, 1977. Т. 1, с. 226-227. [1]