Українська

гла-ди́ш-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гладиш-; суфікс: -к; закінчення: -а.

діал., зах. висока кругла, перев. глиняна посудина, злегка розширена в нижній частині; переважно використовується для молочних продуктів. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ На березі сушиться хустя, на кущах… горщики, гладишки Леся Українка ◆ Зала третя. Зразки глиняного побутового посуду: глиняна сковорідка й чайник, миски, керамічна маслобійка, гладишки різної ємності, глечики, макітри, пасківники, горщики) ◆ Кожна складова купання набувала особливого значення: для хлопчика воду гріли у глечиках, а для дівчинки — в горщиках (Поділля); на Київщині, навпаки, для дівчинки — у високих струнких гладишках — "щоб стан тоненький був".

Найтісніша спорідненість
іменники: гладушка

Від ??

Список перекладів