гробниця

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. гробни́ця гробни́ці
Р. гробни́ці гробни́ц
Д. гробни́ці гробни́цям
З. гробни́цю гробни́ці
Ор. гробни́цею гробни́цями
М. гробни́ці гробни́цях
Кл. гробни́це* гробни́ці*

гроб-ни́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гроб-; суфікс: -ниц; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. ◆ — Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував Леся Українка, 1. 1951, 252
    ◆ Коли ж батька поклали в гробницю і Неля власними очима побачила, як грабарі замурували кам'яну плиту, вона відразу скорилась w:Ірина Вільде, Сестри…, 1958, 353
  2. у порівняннях. ◆ У світлиці Понуро, вогко, що в гробниці w:Іван Франко, XIII, 1954, 50

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. споруда

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]