гробниця
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | гробни́ця | гробни́ці |
Р. | гробни́ці | гробни́ц |
Д. | гробни́ці | гробни́цям |
З. | гробни́цю | гробни́ці |
Ор. | гробни́цею | гробни́цями |
М. | гробни́ці | гробни́цях |
Кл. | гробни́це* | гробни́ці* |
гроб-ни́-ця
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гроб-; суфікс: -ниц; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. ◆ — Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував Леся Українка, 1. 1951, 252
◆ Коли ж батька поклали в гробницю і Неля власними очима побачила, як грабарі замурували кам'яну плиту, вона відразу скорилась w:Ірина Вільде, Сестри…, 1958, 353 - у порівняннях. ◆ У світлиці Понуро, вогко, що в гробниці w:Іван Франко, XIII, 1954, 50
Синоніми[ред.]
- —
- —
Антоніми[ред.]
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- споруда
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
Холоніми[ред.]
- —
- —
Мероніми[ред.]
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Список перекладів | |