гріх

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. грі́х гріхи́
Р. гріха́ гріхі́в
Д. гріхо́ві
гріху́
гріха́м
З. грі́х гріхи́
Ор. гріхо́м гріха́ми
М. гріхо́ві, гріху́ гріха́х
Кл. грі́хе* гріхи́*

грі́х

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1b.


Корінь: -гріх-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рел. порушення релігійно-моральних норм [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Заридала Катерина, …Промовила: «Не вернуся! Заховаюсь, дитя моє, Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою». Т. Шевченко
  2. поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх має на своєму сумлінні. В. Козаченко
  3. у знач. присудк. сл. непорядно, недобре; недозволено [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ [Маруся:] Та не можна ж їм (ченцям) битися, рубатися. Гріх другого убивать. Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.