гріх

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рел. порушення релігійно-моральних норм ◆ Заридала Катерина, ..Промовила: «Не вернуся! Заховаюсь, дитя моє, Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою». Т. Шевченко
  2. поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд ◆ Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх має на своєму сумлінні. В. Козаченко
  3. у знач. присудк. сл. непорядно, недобре; недозволено ◆ [Маруся:] Та не можна ж їм (ченцям) битися, рубатися. Гріх другого убивать. Панас Мирний

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.