гріх

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. грі́х гріхи́
Р. гріха́ гріхі́в
Д. гріхе́ві
гріху́
гріха́м
З. грі́х гріхи́
Ор. гріхо́м гріха́ми
М. гріху́ гріха́х
Кл. гріху грі́хи́

грі́х

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гріх-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рел. порушення релігійно-моральних норм [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Заридала Катерина, …Промовила: «Не вернуся! Заховаюсь, дитя моє, Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою». Т. Шевченко
  2. поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх має на своєму сумлінні. В. Козаченко
  3. у знач. присудк. сл. непорядно, недобре; недозволено [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ [Маруся:] Та не можна ж їм (ченцям) битися, рубатися. Гріх другого убивать. Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.