Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	доуму́юся (-сь)	доумува́вся, (-всь) доумува́лася, (-лась)	доумува́тимуся доумува́тимусь	—
Ти	доуму́єшся	доумува́вся, (-всь) доумува́лася, (-лась)	доумува́тимешся	доуму́йся
Він Вона Воно	доуму́ється	доумува́вся, (-всь) доумува́лася, (-лась) доумува́лося, (-лось)	доумува́тиметься	—
Ми	доуму́єм(о)ся (-сь)	доумува́лися	доумува́тимем(о)ся (-сь)	доуму́ймося (-сь)
Ви	доуму́єтеся (-сь)	доумува́лися		доуму́йтеся (-сь)
Вони	доуму́ються	доумува́лися, (-лись)	доумува́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	доуму́ючись
Дієприсл. мин. ч.	доумува́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

до-у-му́-ва-ти-ся

Префікс: до-; корінь: -ум-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

діал. проявляти хист, уміння при вирішення якогось завдання; виходити із скрутного становища. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Коли б було не довмився, що робить, то тяжкеє б лихо сталося Лебедин
діал., док., прот. прийняти невиважене рішення. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Оце ж ти довмився, а якби вони тебе побачили?

Найтісніша спорідненість

Від ??

проявляти хист, уміння при вирішення якогось завдання; виходити із скрутного становища

прийняти невиважене рішення

Українська[ред.]