дрючок

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	дрючо́к	дрючки́
Р.	дрючка́	дрючкі́в
Д.	дрючко́ві дрючку́	дрючка́м
З.	дрючо́к	дрючки́
Ор.	дрючко́м	дрючка́ми
М.	дрючко́ві дрючку́	дрючка́х
Кл.	дрючку́*	дрючки́*

дрю-чо́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дрюч-; суфікс: -ок.

Вимова

• МФА : [dʲrʲʊˈt͡ʃɔk] (одн.), [dʲrʲʊˈt͡ʃkɪ] (мн.)

• прослухати вимову

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що дрюк ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:дрюк

Джерела

• Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5