дячина

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. дячи́на дячи́ни
Р. дячи́ни дячи́н
Д. дячи́ні дячи́нам
З. дячи́ну дячи́н
Ор. дячи́ною дячи́нами
М. дячи́ні дячи́нах
Кл. дячи́но дячи́ни

дя-чи́-на

Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 1a^° за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дяч-; суфікс: -ин; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

[1], крайній зліва

Значення[ред.]

  1. зменш.-пестл. до дяк. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Бідолашний дячина не насмів ані кашлянути, ані закректати з болю, коли тяжкий дядько витеребився йому трохи не на голову та розіклав свої на­ мерзлі на снігу чоботи по оби­два боки ного висків. М. В. Гоголь, «Різдвяна ніч» Джерело — uvan.org/uploads/narodna-volia/1941/Narodna-vola-1941-010.pdf.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
  1. Російська|]] (ru)

Джерела[ред.]