діставатися

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	діста́юся (-сь)	дістава́вся, (-всь) дістава́лася, (-лась)	дістава́тимуся дістава́тимусь	—
Ти	діста́єшся	дістава́вся, (-всь) дістава́лася, (-лась)	дістава́тимешся	діста́йся
Він Вона Воно	діста́ється	дістава́вся, (-всь) дістава́лася, (-лась) дістава́лося, (-лось)	дістава́тиметься	—
Ми	діста́єм(о)ся (-сь)	дістава́лися	дістава́тимем(о)ся (-сь)	діста́ймося (-сь)
Ви	діста́єтеся (-сь)	дістава́лися		діста́йтеся (-сь)
Вони	діста́ються	дістава́лися, (-лись)	дістава́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	діста́ючись
Дієприсл. мин. ч.	дістава́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

діс-та-ва-ти-ся

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

ді-ста-ва-ти·ся

Дієслово недоконаного виду. Відповідне дієслово доконаного виду — дістатися.

Префікс: ді-; корінь: -став-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: [д'істава́ти^ес’а]

Семантичні властивості

Значення

1. переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю. ◆ Вони [робітники] хочуть, щоб не було багатих і бідних, щоб плоди праці діставалися тим, хто працює… Ленін, 7, 1949, 172 ◆ Оця десятина землі, густо засаджена розкішними кущами,… дісталась йому ще від батька. Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189. ◆ Наталі Корсунь в гуртожитку дісталася невеличка кімнатка. Олесь Донченко, Шахта, 1949, 23.
   // перен. Випадати на чиюсь долю. ◆ Вряди-годи єрусалимським теслям робота дістається, і яка?. Леся Українка, I, 1952, 442. ◆ Але ж могло статися й таке, що саме Валентинові Модестовичу дісталася б уся слава. Юрій Шовкопляс, Інженер, 1956, 157.
2. з труднощами йти, їхати, підніматися тощо до якого-небудь місця, предмета; добиратися. ◆ Того ранку я діставався до Берникової хати майже цілу годину, хоч вона була й не дуже далеко від мене. Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 195. ◆ [Будівничий:] Моя порада ось яка: рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору. Леся Українка, II, 1951, 209. ◆ Пізно ввечері дісталися ми додому, стомлені, сердиті. Євген Кравченко, Квіти…, 1959, 155.
3. рідк. влаштовуватися куди-небудь, зараховувати себе до складу чогось. ◆ Дуже було б мені приємно дістатись у співробітники до сього журналу. Леся Українка, V, 1956, 379. ◆ Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику. Ольга Кобилянська, III, 1956, 301.
   // Проникати в середовище кого-, чого-небудь. ◆ І ось той чоловік дістається між галицьку інтелігенцію, живе між нею. Іван Франко, XVI, 1955, 25. ◆ Місячний промінь скоріш не дістанеться // До океану глибокого дна, // Аніж не влучить стріла Артемідина // В серце безумця зухвале, палке. Леся Українка, I, 1951, 158.
4. з труднощами домагатися, досягати чого-небудь, здобувати щось. ◆ Письменник повинен усе відмічати, в його творах не повинно бути нічого неправдивого. І хоч би якою тяжкою ціною діставалася ця правда, він не може її обминати. Історія української літератури, I, 1954, 613. ◆ — До лиха з техвідділом! — Наринський відмахнувся, і Русевич зрозумів: зовсім не цікаво йому, якою ціною дісталася перемога. Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 163.
5. безос., кому, чому. одержувати покарання за що-небудь. ◆ А найбільше Тарасові тому дістається, бо він і не змовчить, і за сестер заступиться, і Степанкові сам здачі дасть. Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 32. ◆ Дарма есесівці ховались, у скелях щулились, — і там їх спинам добре діставалось, і їх арійським черепам. Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 162. ◆ Гірше у вірші дісталось козі: // З'їв її вовк у густій дерезі! Степан Олійник, Вибр., 1959, 173.

   ♦ Дістанеться (дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, бублики і т. ін.) кому — хто-небудь одержить (одержав) покарання, когось покарають. ◆ — І тобі дістанеться на горіхи, — сказав він, рвонувши Мотрю так, що вона, наче груша, геть одлетіла. Панас Мирний, IV, 1955, 167.

6. потрапляти в складні умови, обставини. ◆ [Елеазар:] Сон мені грізний приснився — хто відгадає його? Наче я в руки дістався до ворогів найлютіших. Леся Українка, II, 1951, 144. ◆ Вуйко Юра в першу війну дістався в полон до Росії, а в революцію був у Червоній гвардії. Агата Турчинська, Зорі, 1950, 27.
   // Вибиратися зі складних умов, обставин. ◆ Отак-то Когутик з Лисички сміявся, // Щасливий, що з кігтів на волю дістався. Іван Франко, XIII, 1954, 264. ◆ [Мартіті:] Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю. Леся Українка, III, 1952, 314.
7. тільки недок. пас. до діставати 1, 3.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: діставання дієслова: діставати

Етимологія

Від діставати + ся.

Переклад

переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю

випадати на чиюсь долю

з труднощами йти, їхати, підніматися тощо до якого-небудь місця, предмета; добиратися

влаштовуватися куди-небудь, зараховувати себе до складу чогось

проникати в середовище кого-, чого-небудь
Англійськаen: penetrate (en)

з труднощами домагатися, досягати чого-небудь, здобувати щось

одержувати покарання за що-небудь

потрапляти в складні умови, обставини

вибиратися зі складних умов, обставин

пас. до діставати

Джерела

• Словник УЛІФ: діставатися
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 309.