діставатися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я дістаю́ся,
дістаю́сь
дістава́в(ла,ло)ся,
дістава́в(ла,ло)сь
дістава́тимуся,
дістава́тимусь
Ти дістає́шся дістава́в(ла,ло)ся,
дістава́в(ла,ло)сь
дістава́тимешся дістава́йся
Він
Вона
Воно
дістає́ться дістава́в(ла,ло)ся,
дістава́в(ла,ло)сь
дістава́тиметься
Ми дістаємо́ся,
дістаємо́сь,
дістає́мся
дістава́лися,
дістава́лись
дістава́тимемося,
дістава́тимемось,
дістава́тимемся
дістава́ймося,
дістава́ймось
Ви дістаєте́ся,
дістаєте́сь
дістава́лися,
дістава́лись
дістава́тиметеся,
дістава́тиметесь
дістава́йтеся,
дістава́йтесь
Вони дістаю́ться дістава́лися,
дістава́лись
дістава́тимуться
Дієприсл. тепер. дістаючи́сь
Дієприсл. мин. дістава́вшись

ді-ста-ва-ти·ся

Дієслово недоконаного виду. Відповідне дієслово доконаного виду — дістатися.

Префікс: ді-; корінь: -ст-; суфікси: -ав-ати-; частка: -ся

Вимова[ред.]

УФ: [д'істава́тиес’а]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю. ◆ Вони [робітники] хочуть, щоб не було багатих і бідних, щоб плоди праці діставалися тим, хто працює… Ленін, 7, 1949, 172 ◆ Оця десятина землі, густо засаджена розкішними кущами,… дісталась йому ще від батька. Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189. ◆ Наталі Корсунь в гуртожитку дісталася невеличка кімнатка. Олесь Донченко, Шахта, 1949, 23.
    // перен. Випадати на чиюсь долю. ◆ Вряди-годи єрусалимським теслям робота дістається, і яка?. Леся Українка, I, 1952, 442. ◆ Але ж могло статися й таке, що саме Валентинові Модестовичу дісталася б уся слава. Юрій Шовкопляс, Інженер, 1956, 157.
  2. З труднощами йти, їхати, підніматися тощо до якого-небудь місця, предмета; добиратися. ◆ Того ранку я діставався до Берникової хати майже цілу годину, хоч вона була й не дуже далеко від мене. Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 195. ◆ [Будівничий:] Моя порада ось яка: рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору. Леся Українка, II, 1951, 209. ◆ Пізно ввечері дісталися ми додому, стомлені, сердиті. Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 155.
  3. рідк. Влаштовуватися куди-небудь, зараховувати себе до складу чогось. ◆ Дуже було б мені приємно дістатись у співробітники до сього журналу. Леся Українка, V, 1956, 379. ◆ Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику. Ольга Кобилянська, III, 1956, 301.
    // Проникати в середовище кого-, чого-небудь. ◆ І ось той чоловік дістається між галицьку інтелігенцію, живе між нею. Іван Франко, XVI, 1955, 25. ◆ Місячний промінь скоріш не дістанеться // До океану глибокого дна, // Аніж не влучить стріла Артемідина // В серце безумця зухвале, палке. Леся Українка, I, 1951, 158.
  4. З труднощами домагатися, досягати чого-небудь, здобувати щось. ◆ Письменник повинен усе відмічати, в його творах не повинно бути нічого неправдивого. І хоч би якою тяжкою ціною діставалася ця правда, він не може її обминати. Історія української літератури, I, 1954, 613. ◆ — До лиха з техвідділом! — Наринський відмахнувся, і Русевич зрозумів: зовсім не цікаво йому, якою ціною дісталася перемога. Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 163.
  5. безос., кому, чому. Одержувати покарання за що-небудь. ◆ А найбільше Тарасові тому дістається, бо він і не змовчить, і за сестер заступиться, і Степанкові сам здачі дасть. Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 32. ◆ Дарма есесівці ховались, у скелях щулились, — і там їх спинам добре діставалось, і їх арійським черепам. Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 162. ◆ Гірше у вірші дісталось козі: // З'їв її вовк у густій дерезі! Степан Олійник, Вибр., 1959, 173.
    Дістанеться (дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, бублики і т. ін.) кому — хто-небудь одержить (одержав) покарання, когось покарають. ◆ — І тобі дістанеться на горіхи, — сказав він, рвонувши Мотрю так, що вона, наче груша, геть одлетіла. Панас Мирний, IV, 1955, 167.
  6. Потрапляти в складні умови, обставини. ◆ [Елеазар:] Сон мені грізний приснився — хто відгадає його? Наче я в руки дістався до ворогів найлютіших. Леся Українка, II, 1951, 144. ◆ Вуйко Юра в першу війну дістався в полон до Росії, а в революцію був у Червоній гвардії. Агата Турчинська, Зорі, 1950, 27.
    // Вибиратися зі складних умов, обставин. ◆ Отак-то Когутик з Лисички сміявся, // Щасливий, що з кігтів на волю дістався. Іван Франко, XIII, 1954, 264. ◆ [Мартіті:] Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю. Леся Українка, III, 1952, 314.
  7. тільки недок. пас. до діставати 1, 3.

Синоніми[ред.]

діставатися прибути бути вже там

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від діставати + ся.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]