діставатися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я дістаю́ся,
дістаю́сь
дістава́в(ла,ло)ся,
дістава́в(ла,ло)сь
дістава́тимуся,
дістава́тимусь
 —
Ти дістає́шся дістава́в(ла,ло)ся,
дістава́в(ла,ло)сь
дістава́тимешся дістава́йся
Він
Вона
Воно
дістає́ться дістава́в(ла,ло)ся,
дістава́в(ла,ло)сь
дістава́тиметься  —
Ми дістаємо́ся,
дістаємо́сь,
дістає́мся
дістава́лися,
дістава́лись
дістава́тимемося,
дістава́тимемось,
дістава́тимемся
дістава́ймося,
дістава́ймось
Ви дістаєте́ся,
дістаєте́сь
дістава́лися,
дістава́лись
дістава́йтеся,
дістава́йтесь
Вони дістаю́ться дістава́лися,
дістава́лись
дістава́тимуться  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч. дістава́вшись
Безособова форма


ді-ста-ва-ти·ся

Дієслово недоконаного виду. Відповідне дієслово доконаного виду — дістатися.

Префікс: ді-; корінь: -став-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю. ◆ Вони [робітники] хочуть, щоб не було багатих і бідних, щоб плоди праці діставалися тим, хто працює… Ленін, 7, 1949, 172 ◆ Оця десятина землі, густо засаджена розкішними кущами,… дісталась йому ще від батька. Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189. ◆ Наталі Корсунь в гуртожитку дісталася невеличка кімнатка. Олесь Донченко, Шахта, 1949, 23.
    // перен. Випадати на чиюсь долю. ◆ Вряди-годи єрусалимським теслям робота дістається, і яка?. Леся Українка, I, 1952, 442. ◆ Але ж могло статися й таке, що саме Валентинові Модестовичу дісталася б уся слава. Юрій Шовкопляс, Інженер, 1956, 157.
  2. з труднощами йти, їхати, підніматися тощо до якого-небудь місця, предмета; добиратися. ◆ Того ранку я діставався до Берникової хати майже цілу годину, хоч вона була й не дуже далеко від мене. Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 195. ◆ [Будівничий:] Моя порада ось яка: рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору. Леся Українка, II, 1951, 209. ◆ Пізно ввечері дісталися ми додому, стомлені, сердиті. Євген Кравченко, Квіти…, 1959, 155.
  3. рідк. влаштовуватися куди-небудь, зараховувати себе до складу чогось. ◆ Дуже було б мені приємно дістатись у співробітники до сього журналу. Леся Українка, V, 1956, 379. ◆ Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику. Ольга Кобилянська, III, 1956, 301.
    // Проникати в середовище кого-, чого-небудь. ◆ І ось той чоловік дістається між галицьку інтелігенцію, живе між нею. Іван Франко, XVI, 1955, 25. ◆ Місячний промінь скоріш не дістанеться // До океану глибокого дна, // Аніж не влучить стріла Артемідина // В серце безумця зухвале, палке. Леся Українка, I, 1951, 158.
  4. з труднощами домагатися, досягати чого-небудь, здобувати щось. ◆ Письменник повинен усе відмічати, в його творах не повинно бути нічого неправдивого. І хоч би якою тяжкою ціною діставалася ця правда, він не може її обминати. Історія української літератури, I, 1954, 613. ◆ — До лиха з техвідділом! — Наринський відмахнувся, і Русевич зрозумів: зовсім не цікаво йому, якою ціною дісталася перемога. Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 163.
  5. безос., кому, чому. одержувати покарання за що-небудь. ◆ А найбільше Тарасові тому дістається, бо він і не змовчить, і за сестер заступиться, і Степанкові сам здачі дасть. Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 32. ◆ Дарма есесівці ховались, у скелях щулились, — і там їх спинам добре діставалось, і їх арійським черепам. Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 162. ◆ Гірше у вірші дісталось козі: // З'їв її вовк у густій дерезі! Степан Олійник, Вибр., 1959, 173.
    Дістанеться (дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, бублики і т. ін.) кому — хто-небудь одержить (одержав) покарання, когось покарають. ◆ — І тобі дістанеться на горіхи, — сказав він, рвонувши Мотрю так, що вона, наче груша, геть одлетіла. Панас Мирний, IV, 1955, 167.
  6. потрапляти в складні умови, обставини. ◆ [Елеазар:] Сон мені грізний приснився — хто відгадає його? Наче я в руки дістався до ворогів найлютіших. Леся Українка, II, 1951, 144. ◆ Вуйко Юра в першу війну дістався в полон до Росії, а в революцію був у Червоній гвардії. Агата Турчинська, Зорі, 1950, 27.
    // Вибиратися зі складних умов, обставин. ◆ Отак-то Когутик з Лисички сміявся, // Щасливий, що з кігтів на волю дістався. Іван Франко, XIII, 1954, 264. ◆ [Мартіті:] Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю. Леся Українка, III, 1952, 314.
  7. тільки недок. пас. до діставати 1, 3.

Синоніми


Антоніми


Гіпероніми


Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від діставати + ся.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]