евентив

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. евенти́в евенти́ви
Р. евенти́ва евенти́вів
Д. евенти́вові
евенти́ву
евенти́вам
З. евенти́в евенти́ви
Ор. евенти́вом евенти́вами
М. на/у евенти́ву на/у евенти́вах
Кл. евенти́ву* евенти́ви*

е-вен-ти́в

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -евентив-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. слова, що передають значення миттєвих подій, зокрема і несподіваних, непередбачуваних. ◆ Цей чоловік постійно заплутувався у шнурах до електричної лампи або праски, горнятка з чаєм випорскували йому з рук і розбивалися вдрузки, ґудзики на сорочці відлітали, ножі ламалися того ж дня, коли він їх купив

Синоніми[ред.]

  1. подійник

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. синтаксема

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]