евентив
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | евенти́в | евенти́ви |
| Р. | евенти́ва | евенти́вів |
| Д. | евенти́вові евенти́ву |
евенти́вам |
| З. | евенти́в | евенти́ви |
| Ор. | евенти́вом | евенти́вами |
| М. | на/у евенти́ву | на/у евенти́вах |
| Кл. | евенти́ву* | евенти́ви* |
е-вен-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -евентив-.
Вимова
[ред.]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- лінгв. слова, що передають значення миттєвих подій, зокрема і несподіваних, непередбачуваних. ◆ Цей чоловік постійно заплутувався у шнурах до електричної лампи або праски, горнятка з чаєм випорскували йому з рук і розбивалися вдрузки, ґудзики на сорочці відлітали, ножі ламалися того ж дня, коли він їх купив
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |