евентив
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | евенти́в | евенти́ви |
Р. | евенти́ва | евенти́вів |
Д. | евенти́вові евенти́ву |
евенти́вам |
З. | евенти́в | евенти́ви |
Ор. | евенти́вом | евенти́вами |
М. | на/у евенти́ву | на/у евенти́вах |
Кл. | евенти́ву* | евенти́ви* |
е-вен-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -евентив-.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. слова, що передають значення миттєвих подій, зокрема і несподіваних, непередбачуваних. ◆ Цей чоловік постійно заплутувався у шнурах до електричної лампи або праски, горнятка з чаєм випорскували йому з рук і розбивалися вдрузки, ґудзики на сорочці відлітали, ножі ламалися того ж дня, коли він їх купив
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |