евфемізм
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | евфемізм | евфемізми |
| Р. | евфемізму | евфемізмів |
| Д. | евфемізмові евфемізму |
евфемізмам |
| З. | евфемізм | евфемізми |
| Ор. | евфемізмом | евфемізмами |
| М. | на/у евфемізмі | на/у евфемізмах |
| Кл. | евфемізму* | евфемізми* |
ев-фе-мíзм
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -евфемізм-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. слово чи вираз, яким замінюють у мові грубе, непристойне, з неприємним емоціональним забарвленням слово ◆ Користуємось синонімами.. у випадках так званого евфемізму…, тобто для заміни слів з неприємним змістом або забарвленням іншими словами, які не викликають грубих, неприємних і неприйнятних уявлень і почувань (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 61)
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від гр. εὐφημισμός — пом’якшений вислів, де εύ означає добре, а φημί - говорю, кажу
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 453. — http://sum.in.ua/s/evfemizm