екаелемент
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | екаелеме́нт | екаелеме́нти |
| Р. | екаелеме́нта | екаелеме́нтів |
| Д. | екаелеме́нтові екаелеме́нту |
екаелеме́нтам |
| З. | екаелеме́нт | екаелеме́нти |
| Ор. | екаелеме́нтом | екаелеме́нтами |
| М. | на/у екаелеме́нту | на/у екаелеме́нтах |
| Кл. | екаелеме́нту* | екаелеме́нти* |
е-ка-е-ле-ме́нт
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -екаелемент-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ekɐeleˈmɛnt] (одн.), [ekɐeleˈmɛnte] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- назва ще не відкритого в природі або не синтезованого аналога уже відомого елемента. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Екаелемент // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.