жіпнути
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | жі́пнув | жі́пну | — |
| Ти | жі́пнув жі́пнула |
жі́пнеш | жі́пни |
| Він вона воно |
жі́пнув жі́пнула жі́пнуло |
жі́пне | — |
| Ми | жі́пнули | жі́пнем(о) | жі́пнім(о) |
| Ви | жі́пнули | жі́пнете | жі́пніть |
| Вони | жі́пнули | жі́пнуть | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | |||
| Дієприсл. | жі́пнувши | ||
| Безособова форма | |||
жі́п-ну-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a).
Корінь: -жіп-; суфікс: -ну; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: ['ʒipnutɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- причаїтися, сісти навпочіпки. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Очевидно, пов'язане із жопа, не засвідченого в українській мові.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.