жопіти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я жо́пію жо́пів жо́пітиму  —
Ти жо́пієш жо́пів
жо́піла
жо́пітимеш жо́пій
Він
Вона
Воно
жо́піє жо́пів
жо́піла
жо́піло
жо́пітиме  —
Ми жо́пієм(о) жо́піли жо́пітимем(о) жо́піймо
Ви жо́пієте жо́піли жо́пійте
Вони жо́піють жо́піли жо́пітимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. жо́піючи
Дієприсл. мин. ч. жо́півши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

жо́-пі-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -жоп-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: ['ʒɔpitɪ]

Вітчизняна транскрипція: [жо́піти]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. чаїтися, сідати навпочіпки. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Очевидно, пов'язане із жопа, не засвідченого в українській мові.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.