жопа

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. жо́па жопи́
Р. жо́пи жоп/*жіп
Д. жо́пі жопа́м
З. жо́пу жопи́
Ор. жо́пою жопа́ми
М. жо́пі жопа́х
Кл. жо́по* жопи́*

жо́-па

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -жоп-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Жопа
Жопа

Значення[ред.]

  1. дупа, гузно. ◆ Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! Юрко Позаяк, «Російсько-український народний сучасний словник 2009»

Синоніми[ред.]

  1. дупа, гузно, срака, зад, сідниця

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Зазвичай, в українській науковій літературі заведено заперечувати наявність цього іменника, хоча принаймні про колишню його поширеність свідчать похідні, ба більше, з переходом [о] в [і]: жіпнути, жопіти, піджіпка, піджопок, а також у назві рослини заткни-жопу. Так само темна єсть його етимологія.

Особливість жопи є наголос на першому складі, що зазвичай відвічним праслов'янським іменникам на штиб «вода» (акцентова ā-парадигма) не притаманно (наприклад, вдова́, сова́, нога́, жона́, пора́, коса́ тощо). Винятки становлять іменники м'якої основи (наприклад, во́ля, крі́вля), із шиплячою (но́ша, те́ща), із наростками (лу́нка, кі́зка, тра́вка), із ятем (ві́ра, мі́ра), із приростком (ома́на проти мани́, протра́ва), із групи *tъrt (мо́рда) й деякі инші. За рамцями цих випадків слова цієї будови суть запозичені (но́та, мо́да, хо́рда, ко́ма, фу́ра тощо). Слово ж «жо́па» не має якихось відхилів у наголосі, але й немає підґрунтя вважати його запозиченим.

Усі запропоновані етимології до кінця питання не розв'язали, а це:

  • припущення про первинне псл. *žepaпіє. *gepa (пол. gap, gapić się «роззява», «витріщатися»);
  • зближення з укр. жупа «соляна копальня» ← піє. *geup-;
  • припущення про відвічне псл. *žьpa (лат. gibbbus «викривлений»);
  • припущення, що [о] сягає [ṃ]. Але ці та инші далеко не бездоганні.

Межи тим не варто забувати иншого найпоширенішого синонімічного слова – дупи (пол. dupa, чес. dupa, схв. dȕpe, болг. дупе), що сягає піє. *dhoup- «глибокий, порожній». Якщо слово *dhoup-ā мало аблаутний варіант *dhеup-ā, то нам слід було чекати псл. *djupa → «жупа» на східнослов'янському ґрунті (порівняйте, чужийпсл. *tjudjьпіє. *teudj-). Саме такий варіант засвідчено в словарі Йохана Спарвенфельда кінця XVII ст.: «зáдница», «рить», «жȣ́па», «за́дняя», «гȣ́знѡ», «сра́ка», але також наявний варіант і з [о] – «жо́па». Іншими ж слідами тієї жупи суть деякі російські діалектизми – жу́почка «гусє перо як прикраса шляпи» (але поширеніша в тім же значенні жо́пка), жо́почка «тупий кінець у яйці», мабуть, жу́пла «невисока пухка жінка», жопа́нья «товста жінка». Заміну [у] на [о] легко пояснити, бо вже в давньоруській мові було коливання (порівняйте, Микола – Микула, парсона – парсуна, корона – коруна), це ж і позначилося на російському варіанті слова. Якщо так, то з голосівкою [у] в корені немає ніяких перешкод тому, щоби слово ми віднесли до акцентової парадигми ā.

Отже, не дріб'язковішим над ишні є припущення про спорідненість «дупи» з «жупою» → «жопою».

Попри непоширеність у сучасній українській мові жопи, можемо вважати приклади її вжитку як вплив російської мови, проте не як запозичення.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

  • А.А. Зализняк. К истории слов. 2. Просторечное жопа // Slavica Svetlanica. Язык и картина мира. — с. 36-41