Українська

за-гі́н-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -загін-; суфікс: -к; закінчення: -а.

те ж саме, що загін 1. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Налягає [Антін] на косу і кінчає свою загінку С. Чорнобривець ◆ – Що ж, дівчатка, пішли і ми на покоси, робота не стоїть, – тихо сказала Соломія і рушила неквапною ходою на свою загінку І. Цюпа ◆ Місцями на великих загінках уже вруниться яра пшениця, сизіє овес, смарагдово зеленіє просо Є. Доломан ◆ Недалеко від шляху стирчав ряд паколів, яким позначили загінку для одноденного спашу С. Добровольський ◆ Проте, на Куп’янщині всі шляхи і багато загінок серед засівів поросли бур’янами в ріст чоловіка. «Що криється за офіційними зведеннями?» // «Соціалістична Харківщина» ◆ На потужному імпортному тракторі німецькою багатометровою сівалкою точного висіву Ярослав Білецький завершує останні загінки.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)