зчінати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я зчіна́ю зчіна́в зчіна́тиму  —
Ти зчіна́єш зчіна́в
зчіна́ла
зчіна́тимеш зчіна́й
Він
Вона
Воно
зчіна́є зчіна́в
зчіна́ла
зчіна́ло
зчіна́тиме  —
Ми зчіна́єм(о) зчіна́ли зчіна́тимем(о) зчіна́ймо
Ви зчіна́єте зчіна́ли зчіна́йте
Вони зчіна́ють зчіна́ли зчіна́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. зчіна́ючи
Дієприсл. мин. ч. зчіна́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

зчі-на́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: з-; корінь: -чін-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що робити, починати [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Четвер се день щасливий, особливо для того, хто того дня постить; в четвер добре зчінати усяку роботу, ярмаркувати, виганяти вівцї у полонину. Volodymyr Shukhevych, «Hut︠s︡ulʹshchyna - Том 4 - Сторінка 248», 1997

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]