каламутник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. каламу́тник каламу́тники
Р. каламу́тника каламу́тників
Д. каламу́тникові
каламу́тнику
каламу́тникам
З. каламу́тника каламу́тників
Ор. каламу́тником каламу́тниками
М. каламу́тникові, каламу́тнику каламу́тниках
Кл. каламу́тнику каламу́тники

ка-ла-му́т-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -каламут-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]