кладовище

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кла́дови́ще	кла́дови́ща
Р.	кла́дови́ща	кла́дови́щ
Д.	кла́дови́щу	кла́дови́щам
З.	кла́дови́ще	кла́дови́ща
Ор.	кла́дови́щем	кла́дови́щами
М.	кла́дови́щі	кла́дови́щах
Кл.	кла́дови́ще*	кла́дови́ща*

кла́-до-ви́-ще

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кладовищ-; закінчення: -е.

Вимова

• МФА : [ˈklɑdɔˈu̯ɪʃt͡ʃe] (одн.), [ˈklɑdɔˈu̯ɪʃt͡ʃɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище. ◆ Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою Нечуй-Левицький, II, 1956, 257 ◆ Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі w:Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 232
2. у порівняннях. ◆ Незабаром частина виноградника виглядала як кладовище, вкрите могилками Михайло Коцюбинський, І, 1955, 220

Синоніми

1. цвинтар, гробовище
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Холоніми

1. —
2. —

Мероніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: кладення, клад, кладка, кладочка, кладій, кладільник прикметники: кладовищенський дієслова: класти, кластися

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Есперантошeo: tombejo (eo), enterigejo (eo), mortintejo (eo), sepultejo (eo) Македонськаmk: гробишта (mk) чол. Польськаpl: cmentarz (pl) чол. Румунськаro: cimitir (ro) чол. Словацькаsk: cintorín (sk) чол. Угорськаhu: temető (hu)

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: кладовище