клоун

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кло́ун	кло́уни
Р.	кло́уна	кло́унів
Д.	кло́унові кло́уну	кло́унам
З.	кло́уна	кло́унів
Ор.	кло́уном	кло́унами
М.	кло́унові кло́уну	кло́унах
Кл.	кло́уну	кло́уни

кло́-ун

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -клоун-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. цирковий артист-комік. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   • блазень (у 1. значенні). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. про людину, що вдає блазня або своєю поведінкою схожа на блазня. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: клоуна́да прикметники: кло́унський

Етимологія

Від англ. clown «простак, комік»; спочатку - селянин, селюк. Подальше походження з точністю не встановлено. Перша згадка біля 1560, не виключено походження з скандинавського діалекту. klonne (незграбний людина, кулем). Менш імовірно походження від лат. colonus (поселенець, фермер).

Переклад

цирковий артист-комік.

блазень

про людину, що вдає блазня або своєю поведінкою схожа на блазня

Джерела

• Словник УЛІФ: клоун