ключниця

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. клю́чниця клю́чниці
Р. клю́чниці клю́чниць
Д. клю́чниці клю́чницям
З. клю́чницю клю́чниць
Ор. клю́чницею клю́чницями
М. клю́чниці клю́чницях
Кл. клю́чницю клю́чниці

клю́ч-ни-ця

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.


Корінь: -ключ-; суфікс: -ниц; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. жін. ім. до ключник. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Граф Адам Орловський вважав себе неодружним, але прийнявши ключницею 16 річну молоду українку з Томашполя Харитину, мав з нею цивільним шлюбом 5 дітей. Джерело — Про село, в якому народився видатний піаніст і де виступав Ференц Ліст.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]