ключниця
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | клю́чниця | клю́чниці |
| Р. | клю́чниці | клю́чниць |
| Д. | клю́чниці | клю́чницям |
| З. | клю́чницю | клю́чниць |
| Ор. | клю́чницею | клю́чницями |
| М. | клю́чниці | клю́чницях |
| Кл. | клю́чницю | клю́чниці |
клю́ч-ни-ця
Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.
Корінь: -ключ-; суфікс: -ниц; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. жін. ім. до ключник. ◆ Граф Адам Орловський вважав себе неодружним, але прийнявши ключницею 16 річну молоду українку з Томашполя Харитину, мав з нею цивільним шлюбом 5 дітей. Джерело — Про село, в якому народився видатний піаніст і де виступав Ференц Ліст.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |