ключниця

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	клю́чниця	клю́чниці
Р.	клю́чниці	клю́чниць
Д.	клю́чниці	клю́чницям
З.	клю́чницю	клю́чниць
Ор.	клю́чницею	клю́чницями
М.	клю́чниці	клю́чницях
Кл.	клю́чницю	клю́чниці

клю́ч-ни-ця

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.

Корінь: -ключ-; суфікс: -ниц; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. жін. ім. до ключник. ◆ Граф Адам Орловський вважав себе неодружним, але прийнявши ключницею 16 річну молоду українку з Томашполя Харитину, мав з нею цивільним шлюбом 5 дітей. Джерело — Про село, в якому народився видатний піаніст і де виступав Ференц Ліст.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: ключ, ключар, ключник, прикметники: ключовий

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: ключниця