ковтун

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ко́вту́н	ко́втуни́
Р.	ко́втуна́	ко́втуні́в
Д.	ко́втуно́ві ко́втуну́	ко́втуна́м
З.	ко́вту́н	ко́втуни́
Ор.	ко́втуно́м	ко́втуна́ми
М.	ко́втуно́ві, ко́втуну́	ко́втуна́х
Кл.	ко́вту́не*	ко́втуни́*

ко́в-ту́н

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ковтун-.

Вимова

• МФА : [ˈkɔu̯ˈtun] (одн.), [ˈkɔu̯tʊˈnɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. жмут збитого волосся, вовни, шерсті. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою, за якої волосся сплутується й злипається. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Ковцу́н

Етимологія

Від ко́вту́н¹ «жмут збитого волосся, вовни, шерсті; хвороба шкіри, при якій волосся сплутується і злипається, Plica polonica», ковто́к «жмут збитого волосся, вовни, шерсті», [ковтя́к, ковтя́х] «тс.», [ковту́ння́ «клапті, патли, грудки (про волосся)»] Я, ковту́рря «патли на голові» Я, ковтунова́тий «з ознаками ковтуна на голові» Я, ковтуня́стий «тс.» Я;— рос. колту́н «ковтун (хвороба)», білор. каўту́н «тс.; збите волосся», пол. kołtun (з укр. або бр.), чеськ. koltoun, koltun; — psl. *k^ъl̥tunъ «жмут збитого волосся», похідне від *k^ъl̥tati sę «теліпатися), колихати(ся)», з яким етимологічно пов'язане укр. ко́втки́ «сережки»; пов'язання слова з кирг. kültö «вузол, підв'язаний кінський хвіст» (Bern. І 550; Machek ESJČS 215—216) або виведення його від лит. kaltū̃nas «ковтун», лит. kaldū̃nas, лат. kaltuons «тс.» (Blese, Beitrage zur Namenforschung IV 63) сумнівне. — Фасмер II 298; Потебня РФВ 7, 70—71; Вярзніч Белар. лінгв. 2, 71—73; Sławski II 375—376; Brückner 248. — Див. ще ковто́к¹.

Переклад

жмут збитого волосся, вовни, шерсті

хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою

Джерела

• Словник УЛІФ: ковтун