кориця
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кори́ця | — |
| Р. | кори́ці | — |
| Д. | кори́ці | — |
| З. | кори́цю | — |
| Ор. | кори́цею | — |
| М. | кори́ці | — |
| Кл. | кори́це* | — |
ко-ри́-ця
Іменник жіночого роду, відмінювання 5a.
Корінь: -кориц-; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- кул. фарм. висушена кора коричного дерева, що її вживають як прянощі для кондитерських виробів, а також у медицині й парфумерії. {{приклад|}
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
- чагарник (окультурений)
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |