корівник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	корі́вник	корі́вники
Р.	корі́вника	корі́вників
Д.	корі́внику корі́вникові	корі́вникам
З.	корі́вник	корі́вники
Ор.	корі́вником	корі́вниками
М.	на/в корі́внику	на/в корі́вниках
Кл.	корі́внику*	корі́вники*

ко-рі́в-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

відмінок	однина	множина
Н.	корі́вник	корі́вники
Р.	корі́вника	корі́вників
Д.	корі́вникові корі́внику	корі́вникам
З.	корі́вника	корі́вників
Ор.	корі́вником	корі́вниками
М.	корі́вникові, корі́внику	корі́вниках
Кл.	корі́внике	корі́вники

ко-рі́в-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -корів-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА : [koˈrʲiu̯nek] (одн.), [koˈrʲiu̯neke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. коров'яр, пастух худоби. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. приміщення для утримання корів. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: корівник
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 291.