кучерики
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | куче́рики |
| Р. | — | куче́риків |
| Д. | — | куче́рикам |
| З. | — | куче́рики |
| Ор. | — | куче́риками |
| М. | — | на/в куче́риках |
| Кл. | — | куче́рики* |
ку-че́-ри-ки
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 3a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -кучер-; суфікс: -ик; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- розм. те ж саме, що кучері. ◆ Вона постійно струшувала своїми короткими кучериками. Коли дівчина посміхалася, складалося враження, що в неї в роті по два ряди зубів зверху і внизу. Хімич М. Повернення Гриня Джерело — https://zhogoli.com.ua/images/zhurnal/Svitlo17.pdf.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |