кучерики
Українська
[ред.]Морфологічні та синтаксичні властивості
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | куче́рики |
| Р. | — | куче́риків |
| Д. | — | куче́рикам |
| З. | — | куче́рики |
| Ор. | — | куче́риками |
| М. | — | на/в куче́риках |
| Кл. | — | куче́рики* |
ку-че́-ри-ки
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 3a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -кучер-; суфікс: -ик; закінчення: -и.
Вимова
[ред.]
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості
[ред.]
Значення
[ред.]- розм. те ж саме, що кучері. ◆ Вона постійно струшувала своїми короткими кучериками. Коли дівчина посміхалася, складалося враження, що в неї в роті по два ряди зубів зверху і внизу. Хімич М. Повернення Гриня Джерело — https://zhogoli.com.ua/images/zhurnal/Svitlo17.pdf.
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |