лицезреть

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я лицезрю́ лицезре́л
лицезре́ла
 —
Ти лицезри́шь лицезре́л
лицезре́ла
лицезри́
Він
Вона
Воно
лицезри́т лицезре́л
лицезре́ла
лицезре́ло
 —
Ми лицезри́м лицезре́ли  —
Ви лицезри́те лицезре́ли лицезри́те
Вони лицезря́т лицезре́ли  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч. лицезре́вший
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч. лицезре́в, лицезре́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

ли-це-зре́ть

Дієслово недоконаного виду, дієвідмінювання за класифікацією А. Залізняка — 5bХ.

Корінь: -лицезр-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ть.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лицезріти ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. видеть, зреть, наблюдать

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. видеть

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]